ЧИСТОКРО́ВНИЙ, а, е.

1. Не змішаної породи, чистої крові (про тварин). Скочив [Драган] на свого чистокровного жеребця та й подався геть із села (Мур., Бук. повість, 1959, 121); [Степанида:] Я до війни мала триста п’ятдесят корів, чистокровні голендерки, одна в одну (Корн., П’єси, 1947, 420); — Якщо ви потребуватимете колись чистокровного песика, будьте ласкаві звернутись до мене. Я торгую псами (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 47); // Про типового представника якої-небудь нації. Його прадід був чистокровний німець, коваль (Фр., VII, 1951, 51).

2. перен., розм. Який абсолютно чітко й послідовно відстоює інтереси, погляди, смаки і т. ін. певного середовища, угруповання тощо; справжній.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 336.