ЧИСТОВО́ДДЯ, я, с., розм. Чисте місце на річці, ставку і т. ін. Береги цієї затоки переходили в болота і заросли густою стіною лози, осоки, куги, очерету. Посередині невеличке чистоводдя (Коп., Сон. ранок, 1951, 169); Федір плив, пильнуючи чистоводдя (Мушк., Серце.., 1962, 86).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 335.