ЧИСТИНА́, и́, ж. Чисте, без заростів місце; галявина. Кожне слово, коли взяти окремо, зрозуміле Настусі, а всі разом були темним лісом, у якому можна розрізнити кожне дерево, але не видно стежки, яка б виводила на чистину (Збан., Сеспель, 1961, 343).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 334.

Чистина, ни, ж.

1) Чистое, незаросшее мѣсто. А серед озера є дві чистині. Ум. Чисти́нка. Там у лісі таки чимало є чистинок.

2) Чистина? Зерновой хлѣбъ: ячмень, полба, рожь, пшеница. Вх. Лем. 483.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 464.