ЧИ́РКА¹, и, ж. Невеликий дикий водоплавний птах родини качиних; мала качка. Після першого пострілу блискавично, з переляканим свистом звивалися в небо чирки (Стельмах, II, 1962, 277); Річкові качки — крижень, шилохвіст, свищ, чирки та інші — добувають собі їжу на поверхні води або на мілині (Веч. Київ, 6.III 1971, 4).

ЧИ́РКА², и, ж., розм. Те саме, що чиря́к.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.

Чирка, ки, ж.

1) Чирокъ (утка). Не туди чирка носом керує. Ном. № 5091.

2) Чирей. Вх. Зн. 80.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 463.