ЧИРГИ́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., виг., розм.
1. Проводити чим-небудь гострим (пилкою, ножем) по твердому предмету, створюючи деренчливі звуки.— Ти так, ніби для себе стараєшся, — жалівся Денис.. — Знай своє: чиргикай пилкою (Тют., Вир, 1964, 243); // Тручись об тверду поверхню, утворювати такі звуки. Лом чиргикає об сніг (Воскр., Взагалі.., 1948, 150).
2. Те саме, що щебета́ти 1. Ластівки чиргикають (Свидн., Люборацькі, 1955, 149).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 328.