ЧИНОШАНУВА́ННЯ, я, с. Шанування молодшими вищих за рангом, званням. — Хто ти? — Демобілізований солдат-арсеналець, маю честь повернутись,— відповідає Стоян, насилу додержуючи чиношанування (Довж., І, 1958, 42); Ось і казарма.. Отут маємо пройти всю стройову підготовку, опанувати статут морської служби, засвоїти чиношанування й дисципліну (Вітч., 11, 1967, 177).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 327.