ЧИНОЛЮ́БНИЙ, а, е. Який любить чини, прагне будь-що їх мати, намагається вислужитися до високого рангу і т. ін. Чинолюбна людина.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 327.