ЧИНГА́Л, а, ч., заст. Кинджал. І я теж оддав свою броню; тільки й зоставили собі по чингалу .. од звірюки (Стор., І, 1957, 178); Зеленобородий бабай Усман встромив орлові в груди гострого чингала (Донч., Зоряна фортеця, 1933, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 325.

Чингал, ла, м. Кинжалъ. Тільки й зоставили собі по чингалу, про всякий случай, од звірюки. Стор. II. 12.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 462.