ЧИМДА́ЛІ, присл,

1. Через певні проміжки часу, з бігом часу; дедалі. Маймо надію, що гніт той чимдалі буде зменшуватися і що жіноцтво наше без перепони буде поступати дорогою духовного розвою в міру поступу цілого руського народу (Фр., XVI, 1955, 53); В маленькій кімнатці чимдалі стає гучніше (Коцюб., І, 1955, 171); Під шум і свист шаленого.. вітру дні поступово міняли свої відтінки, чимдалі ставали все більш тривожними (Вол., Сади.., 1950, 214); Голос чимдалі міцнів, наливався гнівом і ясною надією (Головко, II, 1957, 631); Грицаєве обличчя чимдалі ставало спокійніше (Жур., Звич. турботи, 1960, 170).

2. Через певні проміжки простору, все далі. Чимдалі дорога стає все гірша й гірша (Збан., Єдина, 1959, 77); Сама Мокра балка чимдалі ширшає, розбивається на багато доріг і в’їжджає цими дорогами у величезні, обгороджені парканами двори будівництв (Сенч., Опов., 1959, 81).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 323.