ЧИ́КАННЯ, я, с., розм. Дія за знач. чи́кати і звуки, утворювані цією дією. Вона не хоче чути того чикання дзигарів, виття собаки, не треба всіх тих згуків, що нагадують життя (Коцюб., І, 1955, 331).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 322.