ЧИЖ, а́, ч. Невеликий співучий птах родини в’юркових. Там, у гущавині молодого гілля, ціла орда усякої пташні завелася: чижі, кропив’янки розсипають своє цьомкання, горлиці туркочуть журливу пісню (Мирний, III, 1954, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 322.

Чиж, жа, м.

1) Чижъ, Fringilla Spinas. Вх. Пч. II. 11.

2) Родъ дѣтской игры. Ив. 17. Ум. Чижик. Весною чижик молоденький, такий співучіш, проворненький в садочку все собі скакав. Гліб.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 461.

чиж = чи́жик —

1) невеликий співучий птах родини в’юркових. Весною чижик молоденький, такий співучий проворненький в садочку все собі скакав (Л. Глібов);

2) рід народної дитячої гри.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 640.