ЧЕ́ТВЕРТЬ, і, ж.

1. Старовинна міра довжини, що дорівнює четвертій частині аршина (17,775 см). На рівному було до п’яти четвертей снігу (Сл. Гр.).

2. Старовинна міра об’єму сипких тіл, яка дорівнює 8 четверикам (близько 210 л). [Мартин:] Треба йому четвертей п’ять вівса послать (К.-Карий, І, 1960, 327).

3. розм. Те саме, що четверти́на 3. Хміль паморочив йому голову, бо випив із друзями чверть горілки (Шиян, Вибр., 1947, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 319.

Четверть, ти, ж.

1) Четверть, четвертая часть аршина. На рівному було до п’яти четвертей снігу. О. 1862. IV. 92.

2) Четверть (мѣра сыпучихъ тѣлъ). Двісті четвертей жита і триста четвертей пшениці. Грин. І. 110.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 460.

че́тверть —

1) старовинна міра довжини, що дорівнює четвертій частині аршина (17,775 см);

2) див. чве́ртка3.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 640.