ЧЕТВЕ́Р, рга́, ч. Назва четвертого дня тижня (після неділі). Ото так, у неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла (Вовчок, І, 1955, 47); На кожний випадок посилаю тобі другий примірник газети з четверга, адже там моє перше "Свет и тени" (Коцюб., III, 1956, 170); // Про звичайний день прийомів, зустрічей у кого-небудь; про прийом, вечір, який улаштовують у цей день. Цього разу свій традиційний літературний "четвер" письменники Сімферополя провели у затишному гірському містечку, що має назву Старий Крим (Літ. Укр., 3.I 1964, 4).

◊ Не тепе́р, то (так, а) в четве́р див. тепе́р.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 318.

Четвер, рга, м. Четвергъ. У неділю я її одвідала, а в четвер почули ми, що вмерла. МВ. І. 78. Середа нехай не трапляється наперед четверга. Ном. № 532. — жилавий, жилний. См. Жилавий.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 460.

четве́р — назва четвертого дня тижня (після неділі); день бога Перуна, тому чоловічий, і жінкам не радили щось у цей день починати; у році є принаймні два четверга, які в народі особливо виділено з-поміж інших — Страсний (Чистий, Сві́тлий, Жи́вний) четве́р (див. Страсни́й понеді́лок) і Сухи́й четве́р (див. Руса́лчин вели́кдень); у цілому ж це здавна звичайний робочий день після пісної середи («Не попередить четвер середи»); ще жартують про неминучість певної події, яка обов’язково відбудеться: «Згодюсь я тобі не тепер, то в четвер» або «Не тепер, так у четвер». Середа нехай не трапляється наперед четверга (М. Номис); Хто в четвер скаче, той в п’ятницю плаче (приказка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 639.