ЧЕСУЧА́, і́, ж. Цупка шовкова тканина, що має в основі бавовняні нитки. Убраний в літнє убрання з шовкової біло-жовтуватої чесучі, з дорогою елегантною паличкою в руках, в пенсне в золотих обідках, Фесенко виступав кавалером, джентльменом (Н.-Лев., V, 1966, 140); Яцуба в старанно випрасуваному костюмі з китайської чесучі, з натхненням в голодних очах енергійно порядкує, розподіляє місця, вносячи лад і поправки на ходу (Гончар, Тронка, 1963, 135); // розм. Одяг з такої тканини. Огрядна постать Джіаферова, вся в чесучі, одкритий рум’яний вид з горбатим носом, привітна усмішка сірих очей немов веселили освітлену хату (Коцюб., II, 1955, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 318.