ЧЕСА́ТИ, чешу́, че́шеш, недок.
1. перех. і без додатка. Розчісувати гребінцем волосся. Чеше він закудлану голову, а волосся тріщить на йому, аж зубці з гребінця сипляться (Н.-Лев., III, 1956, 268); Дівчина оглянула всі кімнати, залишилася задоволена, пройшла до себе, зняла хустку і заходилася чесати косу (Собко, Біле полум’я, 1952, 61); *Образно. Потім твоє личко біле та хороше Дощі обмивали, Кучерявую головку вітри Буйнії чесали (Щог., Поезії, 1958, 72); Вітер чеше ночі зоряне волосся (Забіла, Поезії, 1963, 94); // Робити кому-небудь зачіску; зачісувати. Вимащувала [Марійка] собі й синам голови й чесала їх гладко й гарно, так, як чинила се в часах, коли були ще дрібними хлоп’ятами (Коб., II, 1956, 33); // Вичісувати, вичищати скребком бруд, комах і т. ін. з волосся, шерсті. Дід ходив коло волів, напоював, чесав, замітав стайню (Стеф., І, 1949, 112).
2. перех. Очищати від домішок, вирівнювати що-небудь (прядиво, вовну і т. ін.). З смиренним обличчям заходила [Марійка] на подвір’я дукачів і пошепки передавала їм якусь підслухану від Івана таємницю чи брала за півціни чесати кукли прядива, щоб про всякий випадок задобрити тих людей, які поклали довічний гнів на її упертого Івана (Стельмах, II, 1962, 234); Біля вікна похмурий зігнутий вітчим чесав вовну, в куточку, за столом, принишкли діти (Десняк, Опов., 1951, 85); *Образно. Гарячий, спітнілий трактор тягне на зачепі ключ борін та кілька культиваторів. За ним поспішають кінні сівалки, чешуть свіжу ріллю важкими сошниками, кладуть у сиру землю насіння майбутнього врожаю (Оров., Зел. повінь, 1961, 56).
3. перех. і неперех., розм. Енергійно, з запалом що-небудь робити, діяти. — Либонь ти, Грицьку, маєш думку городи та села закупити, що так налягаєш на роботу? — казали йому земляки-селяни…— Чого тут дивитися? Узяв косу — чеши! (Мирний, І, 1949, 173); // Швидко рухатися, бігти щосили. Горпина бігла прямо до поліції. Люди, стріваючи, не питали, куди се так чеше Бородаєва невістка (Мирний, І, 1954, 265); Аж ось земля стала пухкенька, під ногами хрустить м’якеньке бадилля. Кость спинився, злякано: — Хлопці, та це ж ми по грядках чешемо! (Вас., II, 1959, 155); Кінь біжить золотошерстий, Степом просто так і чеше, Копитами вогонь креше (Манж., Тв., 1955, 181); — Ти чеши до командира, а я залишуся тут,— сказав Юджін англійцеві (Загреб., Європа 45, 1959, 222); // Те саме, що танцюва́ти 1. І чеше Ванька вільної циганської, і руки в нього в такт по халявах дрібушечки вибивають: — Тра-та-та! (Вишня, І, 1956, 59); Шефи — знову на прополку [буряків], А підшефні (сміх і страм!) — Під гармошку чешуть польку — У підшефних, бачте… храм! (С. Ол., Вибр., 1959, 278); // Бити по чомусь кого-, що-небудь; дубасити, шмагати. Хлопець.. рушниками зав’язав дякові ноги, потім руки, далі взяв різки, поплював на руки і почав чесати, не дивлячись по чому — по руках, по ушах, по лицю, по колінах (Вас., II, 1959, 382); Ауер налетів на нього і почав чесати шомполом вздовж і впоперек (Хижняк, Тамара, 1959, 98); // Те саме, що стріля́ти 1. Біжать партизани по пояс у снігу, стомлені й голодні, а навздогін їм чешуть мадярські кулемети, б’ють автомати (Кучер, Дорога.., 1958, 133); // Говорити; прямо казати про що-небудь комусь. [Старшина:] Тепер вже, мабуть, забули і по-нашому балакати, а колись ловко чесали. [Загрива:] Ні, маракую і тепер потроху (Кроп., II, 1958, 263); З трибуни саме промовляв.. дзвінкоголосий, зовсім юний червоноармієць — представник полтавського гарнізону. —Молодця, — прихвалив Цимбал, звертаючись до Вутаньки.— Ба, як чеше! (Гончар, II, 1959, 187); А Ярошенко так і чеше: …— Церква,— каже,— завжди була заодно з гнобителями, завжди підтримувала багачів (Речм., Весн. грози, 1961, 92); // Лаяти, картати кого-небудь за щось. Потрапила я якось до Пястів на сцену, коли стара Пястова чесала Марильку за її забудькуватість (Вільде, Троянди.., 1961, 16); // Легко й швидко, без зупинки читати що-небудь.— Бачив тільки що Солоху; каже: такий грамотний наш Матвійко став, що й не переслухаєш. Як отченаш, буквар.. чеше (Л. Янов., І, 1959, 463); // Те саме, що співа́ти 1-3. А ще один [соловейко].. захоплено чеше, аж захлюпається, селянське алегрето [алегретто]: Терла льон, терла льон (Вас., І, 1959, 292).
◊ Чеса́ти язики́ — вести безпредметну, пусту розмову. [Зоря:] Годі язики чесати. За роботу (Корн., II, 1955, 213); Нам не дають добрих книжок, газет, жодних культурних розваг! Ну й починають тоді чесати язики (Кол., На фронті.., 1959, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 314.