ЧЕСА́ННЯ, я, с. Дія за знач. чеса́ти. Треба було довго вмовляти його, поки він згодився на вмивання та на чесання (Гр., І, 1963, 277); Потроху вона перейняла чорне убрання і гладке чесання волосся від чоловікової сестри (Л. Укр., III, 1952, 592).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 313.

Чесання, ня, с. Чесаніе. Ум. Чесаннячко. Чи жаль тобі гуляннячка, субітнього чесаннячка. Н. п.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 459.