ЧЕРКЕ́СИК, а, ж. Зменш.-пестл. до черке́с. Я йти аулом ще не смів, і раз мене по нім повів черкесик тихий і хороший (Сос., II, 1958, 348).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 309.