ЧЕ́РЕС, а, ч. Старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж з двох складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших

цінних речей. Грошей у його було до чорта: повнісінький черес, туго набитий дукатами (Стор., І, 1957, 99); Василь витягнув лист з череса, подав школяреві, а сей взяв читати (Стеф., І, 1949, 07); Сагайдачний помацав у чересі й витягнув гарну турецьку люльку (Тулуб, Людолови, І, 1957, 59).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 307.

Черес, са, м. Кожаный поясъ, въ которомъ носятъ деньги; дѣлается изъ двухъ широкихъ ремней, положенныхъ одинъ на другой и сшитыхъ вдоль по краямъ; внутренность и наполняется деньгами. Чуб. VII. 417. Гол. Од. 14. Посадили Морозенка на тісовім стільці, зняли, зняли з Морозенка з чересом червінці. Н. п. Мав грошей два череси. Рудч. Чп. 123. Ум. Чересок. Оттоді то козак, бідний нетяга, як став сії слова зачувати, так він став чересок виньмати, став шинкарці молодій Насті кабашній увесь стіл червінцями устилати. ЗОЮР. І. 206.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 456.

че́рес (зменшене — чересо́к) — старовинний широкий шкіряний пояс, зшитий уздовж складених разом ременів так, що мав усередині порожнину для грошей та інших цінних речей. Посадили Морозенка на тісовім стільці, зняли, зняли з Морозенка з чересом червінці (пісня); Маю черес та й кресаню, у кептар убрався (коломийка).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 638.