ЧЕРЕПНИ́Й, а́, е́.

1. Прикм. до че́реп. Черепні кістки у новонародженого також перебувають у стадії скостеніння і ще не зрослися одна з одною (Шк. гігієна, 1954, 70).

∆ Черепна́ коро́бка див. коро́бка.

2. у знач. ім. черепні́, и́х, мн. Вищий тип тварин, які мають кістяний або хрящоподібний скелет; хребетні. Хребетні, або, як їх ще називають, черепні, становлять другий підтип типу хордових (Зоол., 1957, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 307.