ЧЕРЕДНИ́ЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чередни́ця. Гомонять, що я сирітка І сиріткою зросла; Що мене ще змалку тітка В чередничку оддала (Щог., Поезії, 1958, 250).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 304.

Чередничка, ки, ж.

1) Ум. отъ чередниця. Мене ще змалку тітка в череднички оддала. От від ранку і до нічки все пасу я теличок. Щог. Сл. 28.

2) Жена чередника. Харьк. г.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 455.