ЧЕРВОНОПИ́КИЙ, а, е, розм. Те саме, що червоноли́ций. З себе Микита був здоровий, червонопикий, а на язик гострий,— кожному забивав баки (Гр., II, 1963, 342); Незнайома червонопика баба.. сміялася князеві просто в очі (Загреб., Диво, 1968, 393).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 299.

Червонопикий, а, е. = Червономордий. Червонопикий ксьондз. К. ЦН. 306.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 454.