ЧЕРВОНОВИ́ДИЙ, а, е. Те саме, що червоноли́ций. В дідовій хаті стало веселіше, неначе червоновида Сиклета закрасила собою хату (Н.-Лев., IV, 1956, 219); Це був парубок — красунь на все село: чорнобривий, червоновидий, високий на зріст (Л. Янов., І, 1959, 33).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 298.

Червоновидий, а, е. Краснолицый, румяный. Черк. у. Левиц. Пов. 297.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 453.