ЧЕРВЛЕ́НИЙ, а, е, поет. Темно-червоний. А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає [походжає] (Шевч., II, 1963, 91); У гарячому багрянці купалися верхівки старих дерев, щедрий чарівник не поскупився на червлене золото і пофарбував ним дерева (Кочура, Зол. грамота, 1960, 231).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 296.

червле́ний = черле́ний — у поетичному мовленні — темно-червоний; див. че́рве́ць1. А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі походжає (Т. Шевченко); Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (Олександр Олесь).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 637-638.