ЧЕРВИ́ВІТИ, іє, недок. Ставати червивим. Щороку великої шкоди садкам завдає яблунева плодожерка. Пошкоджені нею плоди червивіють і опадають (Веч. Київ, 10.IV 1957, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 295.

Червивіти, вію, єш, гл. Червивѣть. Черк. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 453.