ЧЕРВА́К, а́, ч., розм. Те саме, що черв’я́к. "Турма… отара…— думав він,— а не громада. Сеє — теє, теє — сеє, а як дійде до діла, то й розтечуться, розповзуться, як тая купа черваків на сонці…" (Коцюб., І, 1955, 115).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 295.

Червак, ка, м.

1) Червякъ. Мнж. 194. Усолодився, як червак у хріні. Ном. № 12245.

2) — лихий. Гадюка черная. Вх. Зн. 79. Ум. Червачо́к.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 452.