ЧЕПІ́ГА, и, ж., с. г. Рукоятка в плузі. На новосілля берись, а за чепігу держись (Номис, 1864, № 10127); Тут у куті лежав старий плуг з одним череслом, з дерев’яними чепігами і дерев’яним гряділем (Мак., Вибр., 1954, 163); За плугом, натискаючи на чепіги, горбився Полікарп (Стельмах, На.. землі, 1949, 236); *Образно. Зводилась Україна.., ще тримаючи в одній руці меча, а другу вже поклавши на чепіги великого плуга, щоб переорати великі перелоги политої потом і кров’ю української землі (Цюпа, Україна.., 1960, 52).

◊ Бра́тися за чепі́ги — братися до роботи, починати господарювати. Рано довелося мені братися за чепіги (Збан., Єдина, 1959, 16).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 294.

Чепіга, ги, ж.

1) Въ плугѣ: деревянная рукоятка или двѣ. Вас. 199. Чуб. VII. 398. Шух. І. 165. На новосілля берись, а за чепігу держись. Ном. № 10121.

2) и мн. Созвѣз. Оріонъ (?) Ком. І. 49. Мнж. 148.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 452.

чепі́га —

1) рукоятка на плузі. На новосілля берись, а за чепігу держись (М. Номис);

2) (з великої літери) Чепі́ги — народна назва сузір’я Оріона; як і за Волосожаром, здавна за сузір’ям визначають нічний час і орієнтуються в зоряну ніч.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 637.