ЧЕПУРУ́ШЕЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чепуру́шка. Десь убога собі вдівонька жила.. Тілько мала вона хатку на ріжку Та хорошу чепурушечку-дочку (Манж., Тв., 1955, 241).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 295.