ЧЕМЕ́РКА, и, ж. Старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду. На обід прийшов і чоловік її з крамниці,— такий високий, чорнявий, у синій чемерці (Вовчок, І, 1955, 16); Своєрідними особливостями відзначався верхній одяг міщанства, на різноманітність якого вказує багата термінологія: жупан.., кунтуш, чемерка (Нариси з іст. декор.-прикл. мистецтва, 1969, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 293.

Чемерка, ки, ж.

1) Родъ верхней одежды у мужчинъ съ таліей и со сборками сзади (изъ черкасину или подобной матеріи). КС. 1893. V. 279; XII. 447. Погонича вбрали в городську чемерку і в широчезні шаравари. Левиц. І. 410.

2) = Чамара. Гол. Од. 16.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 451.

чеме́рка = чума́рка (зменшено-пестливе — чума́рочка) = чумари́на = чемерчи́на — старовинний чоловічий верхній одяг, пошитий у талію з фалдами ззаду; одяг заможного селянина. Чемерчина по коліна, що дівчина шила (Б. Грінченко); Ходив же я в чумарочці, тепер в сірячині (Б. Грінченко).

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 637.