ЧЕЛЯ́ДНЯ, і, ж., іст. Приміщення для слуг та наймитів. Парубок насварився на служниць.., і вони зі сміхом ускочили в челядню (Стельмах, I, 1962, 350); Управитель зайшов у челядню (Рибак, Помилка.., 1940, 110).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 292.