ЧЕЛЯДИ́НКА, и, ж., іст. Жін. до челяди́н 1. [Панна Рома:] Коли я була малою, жила у нас челядинка, моя няня, стара жінка родом десь аж з-під Карпат (Вас., III, 1960, 224).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 291.