ЧЕКА́ННЯ, я, с. Стан за знач. чека́ти. Вицвіли в матері очі від чекання [сина], сліз і багато чого, про що й розповісти неможливо, чого не втілиш ні в які слова (Довж., Зач. Десна, 1957, 5); І безплескітне плесо і освітлені місяцем шатра плакучих верб та кущів попід берегом,— все принишкло, мовби заворожене, все причаїлось у якомусь чеканні (Гончар, II, 1959, 266); Воловик насторожив уші, увесь потонув в увазі, в чеканні, що скаже Марина (Епік, Тв., 1958, 579).
Зал чека́ння — приміщення для пасажирів, які чекають приходу чи відходу поїзда, пароплава, літака і т. ін. Зал чекання на вокзалі. Пізній вечір. Зал майже порожній. Лише за одним столиком сидить молода.. дама, блондинка, з жовтим чемоданом коло стільця (Коч., II, 1956, 236).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 290.