ЧЕ́ВРІТИ, ію, ієш, діал. Чахнути (див. ча́хнути²).— Ой, важке наше життя! Ми нидіємо та чевріємо отут. Не живемо, а тільки животіємо в цій глушині (Н.-Лев., III, 1956, 224); Чевріє дитина (Сл. Гр.); Просо не росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 289.

Чевріти, рію, єш, гл. Чахнуть, хирѣть. Чевріє дитина. Зміев. у. Просо че росте, зовсім пожовкло, тільки чевріє. Рк. Левиц.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 449.