ЧВЕРТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех., діал. Четвертувати. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй (Сл. Гр.); Ті стяте дерево корують, Ті ріжуть пилами, чвертують, Кладуть у стоси і в стоги (Фр., X, 1954, 320).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 288.

Чвертувати, ту́ю, єш, гл. Четвертовать. Він не хоче робити, хоч ти його чвертуй. Борз. у. Най ся ляхи не збиткують, моє тіло не чвертують. Лукаш. 115.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 448.