ЧВЕ́РТОЧКА, и, ж. Зменш.-пестл. до чве́ртка 1-6. [3-й чоловік:] А всипте нам ще три чверточки та оселедця подайте (Кроп., II, 1958, 493); Витяг [панич] з кишені чверточку паперу і олівець, почав щось писати у себе на коліні (Л. Укр., III, 1952, 579).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 288.