ЧВА́РИ, чвар, мн. (одн. чва́ра, и, ж.).

1. Суперечки, сварки, що виникають між людьми через розбіжність у думках, поглядах і т. ін. [Прісцілла:] В нас тепера велика чвара церкву роздирає, змагання йде, коли справляти паску, чи в той час, як юдеї, чи не в той (Л. Укр., II, 1951, 413); І поет, і драматург були неодружені. Мирний час у них пов’язувався з бурлацьким життям, літературними чварами (Ю. Янов., І, 1958, 332); Слово за словом, і між ними спалахує чвара (Гончар, Тронка, 1963, 181); // Сімейні сварки, розлад, колотнеча. Родинні чвари не дають спокійно [Сьомі] дихнути (Ковінька, Кутя.., 1960, 142); Життя своє Рубін прожив у сім’ї, де не припинялися чвари і п’яні бійки (Сенч., На Бат. горі, 1960, 5).

Дрібні́ чва́ри — суперечки та сварки, що виникають на незгодах у чомусь несуттєвому, дріб’язковому. Де був він, коли дрібні чвари поміж технічним персоналом гальмували по суті роботу? (Рибак, Гармати.., 1934, 107); Іван взагалі не любив встрявати в дрібні чвари (Кол., Терен.., 1959, 292).

2. Незгоди, непримиренна ворожнеча між якими-небудь суспільними групами, окремими особами в державі або між державами тощо, що супроводжуються іноді міжусобними війнами; розбрат. Поверни свої очі назад у свої прожиті віки, у свої минулі століття… Що ти там бачиш? Бої та січі, змагання та чвари… (Мирний, IV, 1955, 324); На зміну державній єдності прийшло ворогування удільних князів. Від безперервних особистих чвар і розбрату князів-родичів, позбавлених державного розуму, слабшала Руська земля (Довж., III, 1960, 75); До згоди ж, до гурту, до купи, слов’яни, Забудьмо старезнії чвари! (Стар., Вибр., 1959, 10); Західна Європа перетворюється в поле чвар між капіталістичними країнами (Ком. Укр., 7, 1969, 17); Дунаю мій.., забувши чвари, збратані народи тебе рікою дружби назовуть (Гонч., Вибр., 1959, 367); *Образно. Весна в снігу. Крізь заметілі чути її зітхання, подих, чари… І що нам те, що сніговиця люта Затіяла ізнов з вітрами чвари (Ус., Листя.., 1956, 34); // Війна, запекла битва між ворогуючими державами. [Гелен:] Як дізнаються про те ахейці, що елліна убито без вини, то знову можуть розпочати чвару на довгі роки (Л. Укр., II, 1951, 307); Гомін, брязкіт, люта чвара! Б’ються франки й сарацини (Л. Укр., IV, 1954, 140).

3. діал. Гроза, буря. Козак не боїться ні хмари, ні чвари (Номис, 1864, № 763); Серед літечка зашумить-загуде, не дай світа, чвара (Сл. Гр.); Стояла рокита рясна без поміхи І втомленим людям, і птиці для втіхи, Поки не наплинула чорная хмара Й торохнули в дерево блискава [блискавка] й чвара (Щог., Поезії, 1958, 443); *У порівн. Койдак шумить, гуде Койдак, Корчує хвилею, мов чвара (Укр. поети-романтики.., 1968, 243).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 287.