ЧАЇ́ТИСЯ, чаю́ся, чаї́шся, недок., розм. Те саме, що таї́тися. Її брови звисали чорними грозами над самими повіками. Під ними мигтіли очі, як вода перед бурею, ждучи блискавок, що чаїлися в хмарах (Тудор, Народження, 1941, 74); За масивними мурами бернардинського монастиря чаїться безліч віковічних таємниць, радощів і скорбот пройдешніх поколінь (Літ. Укр., 2.ІХ 1969, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 264.