Про УКРЛІТ.ORG

чатувати

ЧАТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок.

1. перех. і неперех., кого, що, біля кого — чого, над ким — чим. Охороняти когось або щось. Старий лісник чатував великий простір, весь вкритий рівним і ніби перебраним руками людини буком (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 162); Біля вікна всю ніч чатує з сокирою хазяїн, всю ніч йому вчувається зі степу кінський тупіт отих експропріаторів-лопатників, що тільки до вікна і — «подавай, хазяїн, гроші на лопаті…» (Гончар, II, 1959, 218); *Образно. І знову вікові липи чатують широку асфальтовану дорогу (Кучер, Дорога.., 1958, 209); // неперех. Стояти на варті; вартувати, стерегти. — Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попавсь був я у таку западню, що без їх [запорожців] якраз поліг би головою (П. Куліш, Вибр., 1969, 87); Пильно чатували в степу вислані вперед і по боках козацькі роз’їзди (Кач., II, 1958, 415); Ми наздогнали Михайла біля дверей хижки, де чатував жовнір (Досв., Вибр., 1959, 159); Він [солдат] в неусипнім чатував дозорі Із темінню глухою віч-на-віч (Бичко, Простота, 1963, 51); // Стояти, сидіти і т. ін. біля когось, чогось, оберігаючи його спокій або стежачи за безперебійністю роботи тощо. Старий корчмар ладен стояти тут на порозі день і ніч, нехай тільки вгамується той скнара Гальперін, нехай спить.. Він чатуватиме його сон (Рибак, Помилка.., 1956, 11); Іван був наче та бджола-сторож, що чатує в вічку улія цілий день і цілу ніч (Март., Тв., 1954, 313); Коло турбіни чатував Василь Голоховський (Кучер, Засвіт. вогні, 1947, 65); *У порівн. Але й звідти, з вежі, їм видно було лише круті гори, що нависають кам’яними лобами над містом, мовби чатуючи все живе (Гончар, Тронка, 1963, 177); // Доглядаючи когось, стримувати його рух, дії і т. ін. Сидір Іванович ішов попереду череди, стримуючи її пожадливе прагнення зразу ж захопити увесь масив. Кілька доярок, призначених йому на допомогу, чатувало по боках (Добр., Тече річка.., 1961, 190).

2. неперех., на кого — що, також із спол. щоб, аби, поки. Чекати на появу кого-, чого-небудь, терпеливо очікувати когось, щось. Зоня завжди мала «когось», хто коло неї упадав.., проводив з лекцій додому, чатував на неї, як ішла до школи (Вільде, Сестри.., 1958, 507); Люди не спали ночами, чатуючи біля своїх тинів і хат, щоб на власні очі побачити тих воїнів (Шиян, Партиз. край, 1946, 65); Ткачучки обидві, стара й молода, вже чатують біля двору, ждуть, поки Дукія підійде, щоб залементувати перед нею про якісь нові кривди (Гончар, Тронка, 1963, 89).

3. перех., на кого — що, кого, чого і без додатка, також із спол. щоб, аби. Непомітно вичікувати жертву; підстерігати здобич. — Бачив я на своєму віку міста, проте другого такого, як Буенос-Айрес, не пам’ятаю. Все в ньому кипить, мов у казані пекельному, все, здається, тільки й чатує на тебе (М. Ол., Чуєш.., 1959, 12); [Катря:] Дмитро чатує тебе коло садка, коло будинку,— хоче вбити! (Стар., Вибр., 1959, 211); Мов вовк за звіриною, Ви чатували на порозі хати (Фр., X, 1954, 159); В воду впав зелений коник. Його чатує сто очей червоних — І поплавець пірнає, як живий (Рильський, II, 1960, 120); *Образно. Насподі [дороги], закриті від людського ока, чатували каменюки на колеса й підкидали їх угору. Коні спотикалися, віз скрипів (Март., Тв., 1954, 436); // перен. Чекати на когось, бути неминучим для кого-небудь (про лихо, злигодні і т. ін.). На мандрівників чатувала нова небезпека (Трубл., Хатина.., 1934, 34); Все ніби йшло як слід, проте Олів’єро нервував, хоч і не знав напевне, яка біда чатує на нього (Ю. Бедзик, Вогонь ., 1960, 148).

Чатува́ти на здо́бич — зачаївшись, підстерігати жертву. Слухняний човен понесе тебе [дорогий читачу] в безмежну річкову даль, туди, ..де хижі, ненажерливі риби піраньї чатують на свою здобич (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 3); Мишкують лиси, бродять вовки, на деревах позасідали і чатують на здобич сови (Гжицький, Опришки, 1962, 147).

4. перех. і без додатка, на що, також із спол. щоб, аби. Вичікувати, ждати слушного моменту, пори. Часом і він одсовував нізчимну юшку і починав бурчати. Маланка чатувала на той мент. Вона вся скипала лихою радістю і жбурляла йому в лице всю отруту, все шумовиння свого серця (Коцюб., II, 1955, 21); Юджін гнав машину, партизани чатували біля дверцят, щоб косити серпами автоматних черг кожного, хто буде гнатися за ними (Загреб., Європа 45, 1959, 470); *Образно. Сварка, притаєна в серці, лиш чатувала на те, аби язик обізвався (Март., Тв., 1954, 352); // Чекати на кого-, що-небудь. — Я вже цілу годину чатую біля контори,— сказав Гаманюк, поцілувавши її руку, і Христя повірила (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 54); Тихий, всім задоволений, чатує Михайло на ранок — коли і звідкіля він прийде на сонний чорноморський берег? (Збан., Сеспель, 1961, 111).

5. перех. і неперех., на що, за чим, також із спол. щоб, аби. Стежити за ким-, чим-небудь, за чиїмись або за своїми діями, мовою і т. ін.; пильнувати. Марі тривожно дослухалася, чатуючи на кожний підозрілий звук (Кач., II, 1958, 347); Після розмови з Макухою він ходив немов у півсні. Жив якимось дивним, роздвоєним життям і чатував за кожним своїм словом, за кожним рухом (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 139); Хлопці пильно чатували, щоб не наскочити зненацька на якогось офіцера або шкільного чиновника (Добр., Ол. солдатики, 1961, 63).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 283.

Чатувати, ту́ю, єш, гл.

1) Сторожить, караулить. Чатували козаченьки у зеленім гаю. АД. II. 58. Раз, чатуючи з десятком козаків у полі, попався був я у таку западню, що без їх як раз поліг би головою. К. ЧР. 112. Чатуємо на всі чотирі вітри, по всіх могилах верховинах в полі горять сторожові огні, фиґури. К. ЦН. 169.

2) Подстерегать. В кущах чатують на звірину. К. Іов. 87. На бесурмен у полі чатували. К. ПС. 8.

3) Поджидать, выжидать. Буде чатувати, доки вкраде. Н. Вол. у. Легіні зроблять дорогу від церкви та чатують, як яка дівка приходить. Федьк. Пов.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 447.

вгору