ЧАТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. і теп. ч. до чатува́ти. Темніє поблизу отара, чатована вівчарками, що облягли її з трьох боків (Гончар, І, 1959, 132).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 283.