ЧАСОМІ́Р, а, ч., заст. Прилад для вимірювання часу; годинник. [Валент:] Не зійшов ти ще й на трибуну, а вже там стояла клепсидра, той холодний часомір. що краплею по краплі, невблаганно, відмірює тобі той час короткий, що вділено для оборони правди (Л. Укр., III, 1952, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 277.