ЧАСНИЧИ́НА, и, ж. Головка часнику. — Татусю, татусю, ось я вам! — та, як зайчик, під лаву, вхопила часничину: — ось, татусю, я й обчищу ще (Тесл., З книги життя, 1949, 29); Отож, позичай, де хочеш, а приходь [на весілля] не з порожніми руками: неси сороківку, ..часничину чи бублик на закуску (Смолич, Мир.., 1958, 39).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 277.