ЧАСИ́НОЧКА, и, ж. Пестл. до часи́нка. Щодень вони уміли урвати часиночку, щоб незамітно, неспостережено бачитись де-небудь на самоті (Фр., III, 1950, 412); [Олекса:] А де ж се мати? [Мар’яна:] Вони незабаром вернуться — на часиночку пішли кудись (Вас., III. 1960, 46).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 277.