ЧАРОДІ́ЙКА, и, ж.

1. заст. Жін. до чароді́й 1.

2. перен. Жін. до чароді́й 2. Чи їй справді щось Силу магнітну дало, Чи вродилась вона чародійкою: Цілий вечір З другою танцюю на зло, А душа умліва за Марійкою (С. Ол., Вибр., 1959, 198); З цілою силою гарячої любові він обняв сю чародійку-дівчину (Фр., III, 1950, 411); *Образно. Природу часто називають чародійкою. Це вона дає все необхідне для життя людини, для її практичної діяльності (Наука.., 10, 1962, 22).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 272.