ЧАРКУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок., розм.
1. Злегка ударяти своєю чаркою по чарці іншого на знак поздоровлення, побажання чогось. [Вельцель:] Здорові будьте обидва. (Наливає їм. Обоє чаркуються, п’ють і становлять чарки) (Л. Укр., IV, 1954, 225); В буфеті теж порожньо. Тільки біля прилавка двоє знайомих з келихами в руках чаркувалися, але не пили (Мушк., День.., 1967, 163).
2. рідко. Те саме, що чаркува́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 272.