ЧА́ПОЛОЧ, і, ж. (Hierochloё R. Br.). Багаторічна трав’яниста злакова рослина; використовується в харчовій промисловості (при виготовленні горілки-зубрівки). І знов лилася крізь вузьку шийку бурдюка пекуча горілка, з присмаком м’яти і чаполочі (Тулуб, Людолови, II, 1957, 78); На луках, у гаях квітують чаполоч, медунка, сон-трава (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 268.

ча́полоч = ча́полоть — багаторічна трав’яниста кореневищна, з приємним запахом рослина родини тонконогових (злакових); цвіте у травні—червні; поширена перев. на Поліссі та в Лісостепу в соснових і мішаних лісах; за тиждень до Купала з цього зілля готували ритуальний напій і пили його в ніч на Купала, щоб відігнати нечисту силу; після того, як закохані пари перестрибували через купальське вогнище, дівчата усамітнювалися і мазали одна одну цим напоєм, щоб ніколи материнського лона не торкнулися злі сили.

Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 634.