ЧАЛА́П, ЧАЛА́П-ЧАЛА́П, присуди. сл„ розм. Уживається за знач. чала́пати і чала́пнути. На тракті болото по кістки, рідке і чорне, як смола, а він чалап-чалап то на один край вулиці, то на другий (Фр., IV, 1950, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 266.