ЦІ́НЬКІТ, коту, ч., розм. Те саме, що ці́нькання. Северинова мало цікавила садовина, він прислухався до цінькоту синиць (Збан., Курил. о-ви, 1963, 138).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 239.