ЦІНУВА́ТИСЯ, у́юся, у́єшся, недок. Те саме, що ціни́тися. Підкова стала в горах коштовністю.. Малі ж підкови для наших коней цінувались особливо високо, як пістолетні патрони найдефіцитніших калібрів (Гончар, І, 1954, 80); Освіта особливо цінувалась серед запорожців, і люди письменні тут завжди були у великій пошані (Добр., Очак. розмир, 1965, 21); Несподівані, часті наскоки і обшуки посипалися на нас [військовополонених], як сніг на голову. Кожна спокійна хвилина тепер цінувалася на вагу золота. Певніш, на вагу життя (Коз., Гарячі руки, 1960, 73); Духовний світ людини, і в першу чергу мислителя, художника, цінується ставленням її до об’єктивного світу, до оточення, до суспільно-громадських відносин (Мал., Думки.., 1959, 23).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 238.