ЦІ́ЛІСНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. ці́лісний. Ми знаємо з досвіду, що для порушення цілісності ядра треба прикласти величезну енергію. Це підтверджує, що в ядрі діють велетенські сили притягання (Наука.., 2, 1955, 7); Обидві договірні сторони зобов’язались не порушувати цілісності Тібету і не втручатися у внутрішні справи цієї провінції Китаю (Нова іст., 1957, 140); З метою захисту соціалістичних завоювань, мирної праці радянського народу, суверенітету і територіальної цілісності держави створено Збройні Сили СРСР і встановлено загальний військовий обов’язок (Конст. СРСР, 1977, 14); У нашу складну епоху особливо важливою та необхідною стає людська цілісність і чистота (Літ. Укр., 19.V 1967, 3); // Щось ціле. Кожне слово є знаком поняття. Кожне поняття відображає якийсь бік дійсності, будучи частиною певної цілісності (Рад. літ-во, 6, 1968, 65).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 232.