ЦІ́ЛІСНИЙ, а, е. Який має внутрішню єдність, сприймається як єдине ціле. Цілісне розуміння дійсності дає можливість письменникові відображати життя в його революційному розвитку (Іст. укр. літ., II, 1956, 25); Суспільне буття, цілісним виявом якого є існуючий спосіб виробництва, складається і змінюється не за доброю згодою людей, а незалежно від їх суб’єктивного бажання (Ком. Укр., I, 1960, 52); Машина може виконати дуже складні операції мислення, але не може виконати самого простого, цілісного, головне, мотивованого психічного акту, подібного до дії суб’єкта (Фізіол. ж., VI, 4, 1960, 453); Початок нового напряму в медицині був покладений нашими великими вітчизняними вченими і дістав свій розвиток у працях І. М. Сєченова і І. П. Павлова, які вказали на провідну роль центральної нервової системи в життєдіяльності цілісного організму (Мед. ж., XXIII, I, 1953, 18).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 232.