ЦІЛЮ́ЩІСТЬ, щості, ж. Властивість за знач. цілю́щий. Досвідчені кліматологи, Думбадзе й Коломієць, одразу оцінили всі вигоди, всю цілющість місцевого клімату (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 334).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 235.